Найшвидший космічний апарат пройшов половину шляху до Плутона

Космічний апарат New Horizons перетнув умовну межу, яка відзначає половину відстані від Землі до Плутона. Про це повідомляється на сайті проекту.

New Horizons - це найшвидший з коли-небудь створених людиною апаратів. В даний час він наближається до мети своєї подорожі - Плутона - зі швидкістю 1,2 мільйона кілометрів на добу. Для порівняння, довжина земного екватора становить 40 тисяч кілометрів.

Зараз New Horizon знаходиться між орбітами Сатурна і Урана на відстані приблизно 2,5 мільярда кілометрів від Землі. При цьому велика частина електроніки космічного посланця знаходиться в режимі сну.

Апарат був запущений в січні 2006 року. Метою місії є вивчення Плутона - приблизно через 5,5 років New Horizon зблизиться з метою. В цілому він буде проводити спостереження всього дев'ять днів у липні 2015 року, за які збере близько 4,5 гігабайт інформації.

Астрономи зрозуміли природу метанової атмосфери Титана

Астрономи з'ясували, звідки на Титані береться метан. Справа в тому, що метан (CH4) легко руйнується під впливом сонячного світла, тому для підтримки рівня цього газу в атмосфері небесного тіла необхідна наявність його постійних джерел. Так, наприклад, на Землі це живі організми та геологічні процеси (наприклад, вулкани). В рамках нової роботи вченим вдалося пояснити наявність метану в атмосфері супутника Сатурна Титана.

Для цього астрономи провели ізотопний аналіз водню, що входить до складу CH4 в атмосфері небесного тіла. Згідно з однією з теорій, метан виділяється в результаті хімічних реакцій під поверхнею планети за участю води. Розрахунки вчених показали, що співвідношення дейтерію і протію (двох ізотопів водню) у цій воді виявляється досить специфічним. Зокрема, воно майже на 30 відсотків нижче, ніж співвідношення цих же ізотопів у воді Енцелада.

З огляду на те, що система супутників Сатурна формувалася фактично з одного матеріалу, це здається малоймовірним. Таким чином, більш правдоподібним є таке пояснення: метан є результатом танення замерзлих покладів цієї речовини під поверхнею супутника. Провівши розрахунки, вчені встановили, що в цьому випадку співвідношення ізотопів добре узгоджується з теорією. Крім цього вони з'ясували, що метанового льоду на Титані в даний час має бути в 1200 разів більше, ніж його присутньо в атмосфері супутника.

На думку вчених, для перевірки їх гіпотези необхідно зібрати дані про ізотопний склад метану на інших супутниках Сатурна. Вони сподіваються, що цим може зайнятися зонд "Касіні", який в даний час продовжує роботу в цьому регіоні Сонячної системи.

Настання осені на Титані затримується

Фахівці з Франції і США, що аналізували інформацію, передану зондом «Касіні», виявили, що хмари — всупереч передбаченням кліматичних моделей — затримуються над південною півкулею супутника Сатурна при зміні пір року.

«Касіні» тримає Титан під спостереженням з 2004 року, проте весь цей час в південній півкулі продовжувалося літо (один сезон на супутнику триває близько семи років). Осінь настане через два (земних) місяці, і її початок має характеризуватися серйозними змінами структури хмарного покрову. Зараз над північним полюсом Титану розташовується тонкий шар перистих хмар, утворених кристалами етану, а в південній півкулі спостерігаються метанові хмари, появі яких сприяє конвекція в атмосфері. Щільним шаром таких хмар прихований південний полюс, і порівняно тонкою «стрічкою» вони охоплюють помірну зону (близько 40 градусів південної широти).

З початком осені, як вважалося, ці хмари повинні розсіятися, а через деякий час знов з'явитися в північній півкулі, проте експериментальні дані спростували ці припущення. Обробка результатів спостережень також показала, що у формуванні хмар грає помітну роль гравітаційна дія Сатурна. Учені виявили два «пропуски» в поясі хмар помірних широт: один розташовується на тій стороні супутника, яка звернена до Сатурну, другий — на зворотній. На думку авторів, в цих точках відбувається порушення природного процесу конвекції під впливом атмосферних припливів.

«Вважаю, нам слід визнати, що атмосфера Титану виявилася значно складнішою системою, ніж ми передбачали», — резюмує Генрі Роу з Обсерваторії Лоуелла (США).

Проведені точні виміри форми Титану

Група вчених з декількох університетів США провела перші точні виміри форми Титана, найкрупнішого супутника Сатурну.

Як з'ясувалося, супутник помітно приплюснутий з полюсів, що підтверджує гіпотезу про існування величезних запасів рідкого метану під його поверхнею.

Супутник також злегка витягнутий у напрямку до Сатурну (як відомо, він завжди повернений до Сатурну однією стороною).

Такі результати здивували вчених, які вважали, що форма Титану має бути значно наближеніша до сферичної. Стискування з полюсів, втім, можна легко пояснити тим, що раніше супутник розташовувався ближче до планети.