понеділок, 9 березня 2009 р.

У Всесвіті існують безліч подвійних чорних дір

Астрономи знайшли чіткі докази того, що у Всесвіті можуть існувати подвійні системи не лише із зірок, але і з чорних дір. Раніше про існування подібних систем говорилося лише в теорії, на думку учених, бінарні системи з чорних дір утворюються при злитті два або більше галактик, кожна з яких має надмасивну чорну діру в центрі.

Більш того, на думку учених, чорні діри також здатні і зливатися, поглинаючи один одного і утворюючи при цьому викиди гігантської енергетичної потужності.

До подібних висновків дослідники прийшли на основі вивчення світлових сигналів від 17 000 квазарів, досліджених за допомогою телескопа Sloan Digital Sky Survey. Квазари, на думку більшості сучасних учених, є надзвичайно великими і потужними чорними дірами, світло від яких проходить впродовж мільярдів світлових років.

Фахівці вже давно прийняли теорію, по якій в центрах більшості галактик є чорні діри, крім того останні спостереження показують, що злиття галактик - це не такі вже рідкі космічні події. Більш того, галактика Чумацький Шлях і наша галактична сусідка Андромеда також притягують один одного, що у результаті спровокує зіткнення галактик. Правда, ці два об'єкти зустрінуться не раніше чим через пару мільярдів років.

"Ці об'єкти у результаті зіллються, як таке відбувається і з іншими схожими галактиками", - вважає Тод Лоєр, астроном з американської Національної оптичної астрономічної обсерваторії в штаті Арізона.

Тод Лоєр і група його колег порівнювали маси галактик з масами чорних дір в їх центрах, внаслідок чого з'ясувалося, що після зіткнення галактик більшість чорних дір досить сильно втрачають в масі, причому обидві чорні діри у результаті прагнуть попасти в центр об'єднаної галактики. "Після того, як об'єднання галактик сталося, чорні діри починають обертатися довкола один одного на порівняно невеликій відстані, інколи в результаті цього чорні діри утворюють бінарні системи, інколи вони просто об'єднуються в один об'єкт", - говорить Лоєр.

Щось подібне сталося і з квазаром, відомим, як SDSS J153636.22+044127.0, коли фахівці з'ясували, що він фактично є двома чорними дірами, що знаходяться дуже близько один до одного. По оцінках фахівців, відстань між двома дірами не перевищує 0,1 парсека або 0,35 світлових років. Об'єднана маса цих чорних дір в 10 млн разів перевищує масу Сонця. За попередніми даними, довкола один одного ці об'єкти роблять повний оборот менш ніж за 100 років.

"На підставі дослідження декількох десятків тисяч квазарів можна говорити, що така конфігурація є дуже поширеною", - робить висновки Лоєр.

Астрономи виміряли температуру атмосфери Плутона

Атмосфера Плутона, який був недавно позбавлений статусу планети, виявилася теплішою, ніж його поверхня. Ця інформація, а також інші дані були отримані в ході дослідження з використанням Дуже великого телескопа (Very Large Telescope - VLT) Європейської південної обсерваторії (ESO). Автори роботи, прийнятої до публікації в журнал Astronomy & Astrophysics, приводять її основні результати в прес-релізі ESO.

До цих пір астрономам вдавалося отримати відомості лише про верхні шари атмосфери Плутона. Автори даної роботи за допомогою спектрометра CRIRES, встановленого на VLT, змогли отримати інформацію про всю атмосферу, яка в 100 тисяч разів тонша за земну.

Температура атмосфери Плутона опинилася рівна мінус 180 градусів за Цельсієм. Це на 40 градусів більше, ніж температура поверхні Плутона. Автори пояснюють високу температуру підвищеним вмістом метану в атмосфері. Метан сприяє сильному парниковому ефекту. Учені з'ясували, що цей газ складає близько 0,5 відсотка від всіх інших газів атмосфери Плутона.

Мінімальна відстань, на яку Плутон наближається до Сонця, складає 4,4 мільярда кілометрів. Максимальна - 7,4 мільярда. У міру віддалення від зірки атмосфера карликової планети охолоджується і падає на його поверхню. Коли Плутон наближається до Сонця, лід, що утворився, починає перетворюватися в газ. Під час сублімації гази "відносять" з поверхні Плутона тепло. Цей процес пояснює різницю в температурах атмосфери і поверхні.

Надалі автори планують продовжити вивчення Плутона. Основні надії учених пов'язані з апаратом New Horizons, запущеним в 2006 році. Він повинен досліджувати сам Плутон, його супутники, а також інші об'єкти поясу Койпера.