Удар астероїда розвернув Місяць

У далекому минулому Місяць був повернений до Землі зворотною стороною, повідомляє New Scientist. Дані результати, опубліковані в журналі Icarus, були отримані вченими з Паризького інституту фізики Землі.

Відомо, що Місяць постійно повернутий до Землі однією стороною, тому що період його обертання навколо власної осі збігається з періодом обертання навколо Землі. Комп'ютерні моделі показують, що в результаті цього кількість кратерів у східній півкулі (вважається, що площина нульового меридіана Місяця проходить через центр Землі й полюса супутника) Місяця повинна бути на 30 відсотків більша, ніж у західному. Схожим образом під час дощу кількість краплин, що попадають на лобове скло машини, більша, ніж кількість, яка потрапляють на заднє.

Учені виявили, що подібний ефект спостерігається, якщо обмежитися розглядом тільки молодих кратерів у східній півкулі. Проте, у західній півкулі частіше зустрічаються більш старі утворення.

На думку вчених, пояснити подібний розподіл кратерів може зіткнення Місяця з великим астероїдом у далекому минулому. Вони думають, що події розвивалися в такий спосіб. Спочатку Місяць був повернений до Землі одним боком. Потім удар змусив супутник Землі обертатися навколо власної осі. Під впливом гравітації нашої планети рух уповільнювався, і зрештою земний супутник "застиг", повернений до Землі іншим боком.

На думку авторів роботи, дана подія відбулася 3,9 мільярди років тому. Учені думають, що їхню теорію зможуть підтвердити нові дані, які зараз збирають індійський, китайський і японський космічні апарати.

Марс — живий

Марс — живий. Або в геологічному, або в біологічному змісті. Такий головний висновок дослідників Червоної планети, що визначили недавно всі можливі джерела поповнення метану в марсіанській атмосфері.

Метан на Марсові був відкритий в 2003 році за допомогою телескопів. В 2004-м він був підтверджений європейським марсіанським супутником. Той же апарат пізніше знайшов цікаві закономірності в розподілі метану, побічно посилюючі позиції біологічної версії походження цього газу.

Хоча й геологічні процеси не виключені. Це може бути вулканізм ( що залишається під сумнівом) або вивільнення метану із порід, причому метану, створеного абіогенним шляхом у минулі епохи.

У кожному разі — Червона планета зовсім не мертва. Адже метан швидко розкладається в атмосфері під дією ультрафіолету, а значить — на Марсові є джерела CH₄.

Якщо це мікроорганізми, вважають дослідники, вони повинні ховатися досить глибоко — там, де може ще існувати рідка вода.

"На Землі (у Південній Африці) мікроорганізми процвітають у породах на глибині до 3 кілометрів. Там, де природна радіоактивність розщеплює молекули води на молекулярний водень і кисень. Організми використають водень для виробництва енергії. Можливо, аналогічні організми вижили протягом мільярдів років під шаром вічної мерзлоти на Марсові, де є рідка вода, радіація поставляє енергію, а вуглекислий газ — вуглець, — заявив Майкл Мамма з космічного центра Годдарда. — Такі гази, як метан, накопичений у цих підземних зонах, можуть бути викинуті в атмосферу, якщо пори або тріщини на стінах кратера або ущелини відкриваються протягом теплого сезону, з'єднуючи глибокі зони й атмосферу".

Раніше Мамма вже виступав з роботою, що аналізує знайдений метан і передбачав місця появи на поверхні так званих гарячих точок. Нині він же є провідним автором нової роботи, опублікованої в Science Express.

Отже, учені остаточно підтвердили — метан є. Причому, проаналізувавши минулі зйомки, знайшли кілька великих шлейфів, один із яких являв собою викид відразу 19 тисяч тонн цього газу. Фахівці говорять, що комбіноване походження метану - і від бактерій, і від геологічних процесів - цілком імовірно.

Такі викиди, додають дослідники, відбуваються відразу в декількох районах планети протягом теплого сезону. Причому деякі з них супроводжуються викидами водяної пари. Цікаво також, що викиди метану помітні над районами, у яких вважається існує чи існувала раніше вода.