Місячний зонд знайшов найхолоднішу точку Сонячної системи

Орбітальний місячний зонд Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO) знайшов найхолоднішу точку Сонячної системи. Вона знаходиться в затінених кратерах поруч з південним полюсом земного супутника. Зонд виявив найхолодніше місце в ході складання температурної карти Місяця.

Температура всередині кратерів досягає мінус 240 градусів Цельсія. Це всього на 33 градуса вище абсолютного нуля. Навіть на Плутоні, який розташований в 40 разів далі від Сонця, на кілька градусів тепліше. Невдовзі температура на південному полюсі Місяця зросте, і найхолодніше місце в Сонячній системі "переїде" на північний полюс.

У холодних кратерах можуть бути "запечатані" самі різні молекули, наприклад, вода чи метан. Теоретично, майбутні місячні резиденти зможуть використовувати ці запаси. Крім того, під час вивчення хімічного складу молекул всередині кратерів астрономи зможуть дізнатися нову інформацію про ранні етапи формування Сонячної системи.

Варто відзначити, що місячні кратери є самими холодними об'єктами Сонячної системи природного походження.

Коричневих карликів більше?

Міжнародній групі астрофізиків вдалося встановити, що коричневі карлики в Галактиці можуть виявитися набагато поширенішими, ніж вважалося раніше.

В рамках роботи астрономи вивчали так звану подію OGLE-2007-BLG-224: у 2007 році зірка, розташована поблизу центру Чумацького Шляху, несподівано стала яскравішою. Тривалість події склала близько 7 днів. Тоді дослідники передбачили, що воно стало результатом мікролінзування, викликаного гравітаційним полем масивного об'єкту, який пройшов між Землею і зіркою.

Використовуючи дані, які зібрали різні телескопи по всьому світу, астрономи змогли визначити, що зірка-джерело відносилася до класу так званих жовтих карликів (найвідоміший представник цього класу - Сонце). Окрім цього дана подія відрізнялася тим, що на характеристики мікролінзування робив вплив земний паралакс (тобто зміна положення спостережуваного об'єкту із-за власного руху Землі). Зазвичай паралакс використовується для виміру відстаней усередині Сонячної системи.

Використовуючи зібрану інформацію, учені змогли з'ясувати, що мікролінзування було викликане коричневим карликом масою 0,06 сонячних, який пройшов між зіркою і Землею на відстані приблизно 1700 світлових років від останньої. Використовуючи існуючі теорії зореутворення, учені визначили приблизну кількість коричневих карликів з необхідними характеристиками в Чумацькому Шляху, що, у свою чергу, дозволило обчислити вірогідність подібного мікролінзування, яке склало 1/235.

По словах вчених, це означає, що або спостерігалася досить рідкісна подія, або сучасні теорії зореутворення невірні. З цього виходить, що коричневі карлики можуть виявитися поширенішими мешканцями Галактики, ніж вважалося дотепер.

Коричневі карлики є "невдалими зірками". Це об'єкти масою біля 80 юпітеріанських. Цієї маси недостатньо, щоб запустити реакцію перетворення водню в гелій, що є джерелом енергії для більшості зірок. В результаті карлики вимушені проводити життя, поступово охолоджуючись.